класифікація зубощелепних аномалій і деформацій

Унаслідок того, що існує велика кількість різновидів зубощелепних аномалій та деформацій, велике значення в практиці ортодонтії має їхня класифікація, користування якою дає можливість у стислому та зрозумілому формулюванні виразити сутність відхилення від фізіологічної норми. Класифікація Едварда Енгля (1889), який відомий не тільки як автор найбільш популярної та єдиної загальноприйнятої класифікації аномалій прикусу у світі, але й як перший доктор наук з ортодонтії, засновник першого наукового товариства та наукового журналу з ортодонтії; він запропонував ряд універсальних апаратів, які заст.

Работа по теме: Головко_Ортодонтія. Глава: Класифікації зубощелепних аномалій та деформацій. ВУЗ: УМСА. Унаслідок того, що існує велика кількість різновидів зубощелепних аномалій та деформацій, велике значення у практиці ортодонтії має їхня класифікація, користування якою дає можливість у стислому та зрозумілому формулюванні виразити сутність відхилення від правильної будови прикусу. Класифікація також необхідна для єдиного обліку відхилень та їхньої систематизації; для вибору методу та складання плану лікування і, нарешті, для полегшення міжнародного спілкування ортодонтів та обміну досвідом, що сприяє розвитку науки.

Зубощелепні Аномалії і деформації. Ортодонтичні апарати. Внаслідок різних несприятливих чинників зуби і щелепи у дитини можуть розвиватися неправильно. Це призводить до різних аномалій і деформацій жувальної системи. В ортодонтії існує поняття норми, якому надають різного змісту. Базуючись на естетичній пропорційності будови окремих сегментів жувальної системи, спочатку за норму сприймали ортогнатичний прикус (див. мал. Існує багато класифікацій зубощелепних аномалій. У перших класифікаціях систематизувалися тільки аномалії окремих зубів, в пізніших — співвідношення бічних зубів, зубних рядів і щелеп. Мал. 3. Аномалії першого Мал. 4. Аномалії другого класу за Енглем: а —.

Класифікації зубощелепних аномалій. Класифікація Енгля (морфологічна) заснована на мезіодистальнім співвідношенні зубних рядів. Автор вважав, що положення зубних рядів визначається співвідношенням перших постійних молярів - "ключем оклюзії". За поданням Енгля, верхній перший постійний моляр повинен бути тією стабільною точкою, виходячи з якої, слід визначати всі аномалії прикусу або оклюзії (по позначенню Енгля). Методи лікування зубощелепних аномалій і деформацій дуже різноманітні. Вибір їх залежить від віку дитини, причини деформації, клінічної форми і ступеня вираженості аномалії, розвитку зубів і щелеп, а також від загального стану дитини й інших чинників.

Етіологія та патогенез зубощелепних деформацій. Діагностика. Клінічні форми, класифікації. Лікування зубощелепних деформацій. Профілактика зубощелепних деформацій. Методичні розробки для студентів стоматологічного факультету. Затверджено Вченою радою ХНМУ. протокол №__ від _ року. Харків 2018. Етіологія та патогенез зубощелепних деформацій. Діагностика. щелепними деформаціями; проводити диференціальну діагностику. зубощелепних аномалій та деформацій. Конкретна мета: навчити студентів діагностувати різновиди. деформацій зубних рядів при частковій втраті зубів і проводити їх. диференційну діагностику. Навчити методиці комплексного лікування і.

3. Класифікація зубощелепних аномалій і деформацій Є. Енгля. 4. Переваги й недоліки класифікації Є. Енгля. 5. Класифікація зубощелепних аномалій Д.А. Калвелиса 6. Переваги й недоліки класифікації Д.А. Калвелиса 7. Класифікація зубощелепних аномалій і деформацій А.І. Бетельмана. 8. Переваги й недоліки класифікації А.І. Бетельмана. 9. Класифікація зубощелепних аномалій і деформацій Л.П. Григор'євій. 10. Переваги й недоліки класифікації Л.П. Григор'євій. До постнатальних факторів, що сприяють розвитку зубощелепних аномалій і деформацій відносять наступні: - Неправильне штучне вигодовування. - Тривале застосування соски. - Захворювання раннього дитячого віку - переносів рахіт.

Класифікація зубощелепних аномалії. Існує значна кількість класифікацій зубощелепних аномалій. У перших класифікаціях систематизувалися лише аномалії окремих зубів , а в більш пізніх - співвідношення бічних зубів , зубних рядів і щелеп . Американський лікар -ортодонт Енгл ( 1889) запропонував класифікацію зубощелепних аномалій. В основу класифікації сагітальних аномалій прикусу покладено медіодістальном співвідношення перших постійних молярів обох щелеп . Аномалії першого класу - медіодістальном положення перших постійних молярів , при якому медіальний реддверну горбок першого моляра верхньої .

Текст научной работы на тему «Поширеність зубощелепних аномалій та деформацій і дефектів зубних рядів серед дітей дошкільного віку». УДК616.31-08.039.71+616.314-085+616.314.7+613.955 О.Р.Заяць. Комплекс ПРОФ1ЛАКТИЧНИХ та Л1КУВАЛЬНИХ ЗАХОД1В при ПАТОЛОГ1ЧНОМУ МЕЗ1АЛЬНОМУ ЗМ1ЩЕНН1 Б1ЧНИХ. 2.Для вивчення особливостей будови верхньощелепних горбiв обстежено 60 д^ей без зубощелепних аномалш, яких подшено на 3 вiковi групи: 7-8 рок1в, 9-10 роюв та 11-12 рокiв ( по 20 дггей у кожнш груш), та вивчено форму i розмiри 120 горбiв верхньо! щелепи.

Особливості профілактики зубощелепних аномалій та деформацій в різні вікові періоди. Завантажити презентацію. Презентація по слайдам: Слайд 1. Фактори ризику ЗЩА Несмотря на наличие наследственных факторов аномалий зубочелюстной системы, большинство авторов указывают на ключевую роль постнатальных факторов в патогенезе ЗЧА Среди них отдельно выделяют: 1) неправильно организованное искусcтвенное вскармливание 2) болезни раннего детского возраста 3) нарушение носового дыхания 4) вредные привычки 5) наличие врожденной патологии челюстно- лицевого отдела черепа.

Зубощелепні аномалії – це стійкі відхилення від загальноприйнятої анатомічної та функціональної норми, що збільшуються з віком у дітей. Деформації – це стійкі зміни форми зубів, зубних рядів і щелеп, що виникають внаслідок порушення їх росту і розвитку [107, 108, 168]. Досліджувані явища: 1. Поширеність аномалій та деформацій зубощелепного апарату. 2. Раціональні конструкції пристроїв для лікування аномалій та деформацій зубощелепного апарату. 3. Результати лікування. Існує значна кількість класифікацій, які дозволяють у певній мірі виразити сутність відхилення від правильної будови [107, 108]. Однією з перших класифікацій, яка загальноприйнята і в наш час, є класифікація Енгля (1889).

Існуючі класифікації зубощелепних аномалій та деформацій. Принцип їх побудови, переваги і недоліки. Класифікація Е. Енгля (1889), класифікація А.Я. Катца (1939, 1961), класифікація Л.В. Ільїної-Маркосян (1967), класифікація Ю.В. Курляндського (1957), класифікація А.І. Бетельмана (1965, 1966), класифікація Д.А. Калвеліса (1964, 1967), класифікація Х.А. Каламкарова (1972, 1978), класифікація Григор'євої Л.П. (1984), класифікація ВООЗ. Змістовний модуль 2. Основні методи лікування зубо-щелепних аномалій та деформацій. Тема 6. Методи лікування в ортодонтії.

Різні класифікації зубо-щелепних аномалій, базуються в основному на описі морфологічних, функціональних і естетичних недоліків з урахуванням етіологічних факторів і (або) поєднанні цих ознак. Angle (1889) виділив сім різновидів аномалій положення зубів. Змикання зубних рядів Angle визначав помезіо-дистальному співвідношенню коронок перших постійних молярів. Ортодонтичне апаратурне лікування зубощелепних аномалій і деформацій передбачає: • розширення зубних дуг.

Зубощелепні аномалії і деформації в постнатальному періоді формуються під впливом різноманітних чинників, одним із яких є дитячі шкідливі звички. Внаслідок порушення осифікації і піддатливості кісток під впливом тиску в дітей легко розвиваються щелепно-лицеві деформації у вигляді порушень положення окремих зубів або їх груп, форми зубних дуг; порушення співвідношення зубних рядів, щелеп. В.П. Окушко у своїй класифікації розглядає тільки ті види звичок, що мають значення для ортодонтів, і поділяє їх на три групи: І. Звички смоктання (зафіксовані рухові реакції): 1) звичка смоктання пальців; 2) звичка смоктання та прикушування губ, щік, різноманітних предметів; 3) звичка смоктання та прикушування язика. ІІ.

11. класифікації зубощелепно-лицевих аномалій та деформацій. 12. класифікації ортодонтичної апаратури. 13. теорії перебудови тканин пародонту (флюренса, кінгслея-валькгофа та опенгейма). Сучасні теорії перебудови тканин пародонту під впливом ортодонтичної апаратури. В методичних рекомендаціях представлені сучасні клінічні методи обстеження пацієнтів із зубощелепними аномаліями та деформаціями прикусу. Детально описані допоміжні та рентгенологічні методи обстеження ортодонтичних пацієнтів, висвітлено особливості проведення профілактичних та лікувальних заходів в різні періоди прикусу.