особистісна спрямованість виховання

Особистісно орієнтована освіта є чи не найпоширенішою педагогічною технологією школи сьогодення в Україні. Наразі публікуємо матеріали з проблеми особистісно зорієнтованого виховання українських і російських фахівців післядипломної педагогічної освіти.

Особистісний підхід розуміється як опора на особистісні якості. Останні висловлюють дуже важливі для виховання характеристики - спрямованість особистості, її ціннісні орієнтації, життєві плани, що сформувалися установки, домінуючі мотиви діяльності та поведінки. Ні вік, взятий окремо, ні індивідуальні особливості особистості (характер, темперамент, воля та ін.), Що розглядаються ізольовано від названих.

■ особистісна спрямованість виховання; ■ впровадження у практику виховання студентів ідей і технології педагогіки співробітництва, гуманістичної педагогіки, особистісно орієнтованої педагогіки та ін. Знання цих закономірностей та їхніх вимог сприяє перебігу процесу виховання більш свідомо, гуманно, цілеспрямовано, систематизовано, організовано, усебічно забезпечено, ефективно й оптимально, національно скеровано та ін.

Особистісно-орієнтоване виховання – новий тип виховання, що розвивається в постіндустріальному суспільстві, сутність якого полягає в подоланні суперечності між вихованням «для всіх» і вихованням «для кожного» на основі повороту до особистості, її індивідуальної свідомості, життєвого досвіду, індивідуального творчого потенціалу. Основних причин посиленого інтересу до особистісного орієнтованого виховання є декілька

Виховання - це багатогранний процес впливів на людину найрізноманітніших природних і соціальних факторів - сім'ї, школи, літератури, мистецтва, засобів масової інформації тощо. Воно може бути стихійним і організованим. Особистісна спрямованість як спрямованість на особисті досягнення за рахунок власних зусиль школяра з метою самовдосконалення, самовиховання власної особистості є позитивною.

Окремі аспекти особистісного підходу відображені у працях, присвячених дослідженням особистості як у зарубіжній, так і у вітчизняній вчених. І приступити до виховання ми можемо тільки, знаючи стартовий рівень розвитку кожного школяра: особливості його пізнавальних здібностей, вольових якостей, моральних рис характеру.

Виховання –цілісний, цілеспрямований соціальний процес передачі досвіду гуманістичних міжособистісних і суспільних відносин у реально існуючих і спеціально . В.О.Сухомлинський зазначав, що виховує кожна хвилина життя і кожний куточок землі, кожна людина, з якою особистість, що формується стикається. Усе, що проходить поза людиною певною мірою відбувається в її думках, поглядах, почуттях, ставленні до інших людини.

Гуманно-особистісний підхіду вихованні дитиниГуманістичне виховання вимагає від вихователя гуманістичної орієнтації, яка передбачає: ставлення до педагогіч. Про матеріал. Гуманно-особистісний підхід. у вихованні дитини. Гуманістичне виховання вимагає від вихователя гуманістичної орієнтації, яка передбачає.

Досліджено основні компоненти виховання моральної самосвідомості дітей та уч-нівської молоді: знання, ціннісні ставлення, інтереси, емоції, почуття, потреби і мотиви, самооцінка, рефлексія, практична діяльність, воля, вищі моральні цінності, ідеали, самовиховання. Ключові слова: моральна самосвідомість, основні компоненти вихо-вання, зростаюча особистість. Європейський вектор розвитку України актуалізує перед.

Завдання формування особистості передбачають як головний критерій успішності навчання не лише знання, уміння, навички, функціональну підготовленість до виконання певних видів діяльності, але й виховання особистісних якостей: професійної спрямованості, суспільної активності, творчих умінь і здібностей, емоційної сфери. Особистісний орієнтований підхід – основа нової філософії – ґрунтується на.

Індивідуально-особистісне виховання виходить з того, що кожна особистість унікальна і головним завданням виховної роботи є формування її індивідуальності, створення умов для розвитку творчого потенціалу. Індивідуальність інтегрує всі соціально цінні властивості особистості, надає їй цілісності. її становлення передбачає творчий пошук варіантів виховання, адекватних її можливостям і особливостям. 6. Принцип ціннісно-смислової спрямованості виховання.

Психологічні механізми виховання. Внутрішні умови виховання представлені соціально-психологічними та психологічними механізмами. Ці механізми опосередковують ефект виховних впливів педагога. Загальними механізмами виховання є: 1. Механізм задоволення потреб («зсуву», «зчеплення потреб»). Закріплення форми поведінки, що виникає з метою задоволення потреби дитини, з часом робить її новою потребою, звичкою, що означає становлення нової якості.

Особистісно орієнтоване виховання — це виховання в людини переживань (як активних, пристрасних внутрішніх дій) стосовно світу людей і світу природи, позаяк тільки те, що емоційно пережите особистістю, стає ціннісно-смисловим надбанням. Переживаючи смисли життєвих явищ, особистість освоює соціокультурний світ.

Самоактуалізація, самореалізація й самоутвердження особистості відбувається протягом усього життя. Важливим шляхом їх здійснення є самовиховання. Концепція самовиховання у педагогічній психології пов'язана, першою чергою, з розумінням процесу розвитку психіки вихованця. Аналіз цього процесу показує, що самовиховання – активна внутрішня сила розвитку особистості в юнацькому.

Інноваційна спрямованість виховного процесу загальноосвітньої школи характеризується відповідністю цілей, завдань, змісту виховання сучасним вимогам і потребам суб’єктів виховання, швидкістю реагування й адаптації виховного процесу до нових умов гуманізації і демократизації суспільства, активним і постійним пошуком шляхів оновлення, вдосконаленням процесу виховання, впровадженням у. - аксіологічний підхід забезпечує орієнтацію виховного процесу на досягнення у його.