боротьба добра і зла як рушійна сила розвитку

Проблема добра і зла, їх абсолютного, трансцендентального і буденного, земного втілення, їх взаємозв’язок один з одним і можливість перетікання одного в інше здавна хвилювала кращі уми людства. І якщо в Середні століття добро і зло трактувалося, переважно, з релігійної, християнської позиції, то в епоху Нового часу до них стали застосовуватися більш тверезі і неоднозначні методи оцінки. І на всьому цьому тлі Гете бачить боротьбу добра і зла єдиною рушійною силою розвитку суспільства, єдиним протистоянням, яке єдине гармонійне у оточуючому світі. Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть CTRL + ENTER.

Саме у боротьбі зла та добра проходить життєвий шлях героя, розвивається невидимий духовний світ його особистості. Мефістофель каже про це: «Будете, як Бог, знати добро і зло».Ця боротьба спрямовує Фауста на пошуки, саме вона відкриває йому істини. В фіналі трагедії в душі героя перемагає розум, світло, добро. Без без існування зла, темряви, сумнівів та порожнечі поряд із добром, творчістю, вірою, не було б і руху героя вперед, не було б цінності пізнання. Фауст – не просто персонаж, він уособлення всього людства, його прагнень в одній особі. Тому боротьба добра та зла для Гете – це те, що рух.

Зустріч Добра і Зла в образах Господа і Мефістофеля. Мефістофель — диявол, втілення сил зла, дух заперечення. Ключовою фразою, що характеризує образ Мефістофеля, є слова: «Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого». Тобто Мефістофель приходить на землю, щоб не тільки творити, а й показати зло, яке там панує. Він показує людині саму себе і світ навколо неї —у цьому полягає «добро», що робить Мефістофель. Господь розуміє призначення Мефістофеля —руйнування. Дружні стосунки між Богом і Мефістофелем можна зрозуміти, бо це умовні образи, які символізують носіїв протилежних ідей — добра і зла, творчих і руйнівних сил, які не можуть існ.

Проблема боротьби добра і зла має біблійну основу. Люди постійно опиняються в ситуаціях морального вибору між добром і злом , Богом і дияволом , світлом і темрявою . І правильний вибір залежить не від зовнішніх обставин , а тільки від людської сутності , від сили людського духу. Ситуація вибору є вихідною ситуацією «Фауста ». Не випадково в розмові з учнем Рафаель повторює біблійну фразу : «Будете , як Бог , знати добро і зло» . Вибір між добром і злом , духовним і тілесним , життям і смертю , істиною і темрявою і визначає пошук героя трагедії. Образи Господа і Рафаеля втілюють вічну боротьбу Добра.

У трагедії письменник показав боротьбу добра і зла як рушійну силу, динаміку життя. У пролозі автор ставить питання: чим є людина в цьому гармонійному і досконалому Всесвіті. Людина нещасна, вічно страждає, їй жилося б краще, коли б не її розум — іскра Божа. Герой трагедії, скептичний і глумливий Мефістофель, говорить, що світ людей недосконалий, у ньому панує темнота і зло. Образ Мефістофеля — це образ людини, стомленої життям, яка має багатий людський досвід, людину, бачила багато зла і несправедливості і розчарувалася у житті. Протягом тривалих спостережень за тим, що відбувається в житті, він переконався у безвихідності. Мефістофель не вірить ні в зло, ні в добро, ні в щастя.

Добра або зла людина за своєю природою? Існує велика кількість запитань з цього приводу. Людська культура направлення на запобіганню зла, як у світі так і викорінення його з поведінки кожного індивіда. У історії людства було багато воїн, протистоянь, битв. Проте найсуттєвішою залишається битва між добром і злом. Між моральністю та аморальністю,між злодіяннями та благородством. Добра чи зла не існує як певного предмету, воно існує лише в прояві поведінки людини. Ми стикаємось неодноразово у своєму житті з протистоянням доброго і злого,тож ми повинні робити все, що від нас залежить для торжества.

У трагедії «Фауст» він показав боротьбу добра і зла, як рушійну силу розвитку, змін, динаміки буття. У пролозі автор ставить питання: що є Людина в цій величній, гармонійної та досконалої всесвіту? Людина мислить, але від цього страждає ще більше, так як розуміє безглуздя багатьох соціальних інститутів, законів, звичаїв, забобонів, розуміє, що в соціальних бідах винна не природа, Не всесвіт, а він сам. У філософії Гете ідея діалектичної єдності протилежностей є однією з провідних. У боротьбі розбіжностей створюється гармонія світу, в зіткненні ідей – істина. Поет постійно нам нагадує про це. Д.

У боротьбі суперечностей створюється гармонія світу, у зіткненні ідей - істина. Поет постійно нам нагадує про це. Два герої трагедії - Фауст і Мефістофель - наочно нам демонструють це діалектичне споріднення позитивного і негативного. Образ великого шукача iстини хвилював його все життя. У трагедiї вiн показав двобiй добра i зла як рушiйну силу розвитку, змiн, динамiки буття. У пролозi автор ставить питання: що є Людина в цьому величному, гармонiйному i досконалому всесвiтi? Людина нещасна, вiчно страждає.

Взаємовідношення добра і зла. Добро— універсальне поняття й етична категорія, що означає, у самому загальному змісті, прагнення до щастя. Протилежність злу. У багатьох релігіях вважають, що добро і зло протистоять один одному і ведуть споконвічну боротьбу за право панувати у світі. Традиційно, самим головним представником добра є Бог. Ще виразніше про зло як рушійну силу історичного прогресу висловлювався Ф. Енгельс. Щоб піднести людину на більш високий ступінь духовного розвитку, мораль, хоч як дивно це звучить, повинна «здолати» саму себе, «забути» про власне існування.

Про одвічну боротьбу добра і зла відомо ще з часів створення Біблії, а може, і ще раніше. Якщо ж звернутися до усіх світових культур, то і там можна знайти згадки про цю смертельну боротьбу. Добро — це, звісно, Бог. Як тільки не називали того, з ким повсякчас бореться володар Всесвіту, Бог, — Рогатий, Мефістофель, Диявол, Сатана… Вже більше двох тисячоліть ведеться та боротьба, але й досі невідомо, хто у ній переміг. Чаша терезів схиляється то в один, то в другий бік.

Протилежність злу. Добро і Зло — найбільш загальні поняття моральної свідомості, категорії етики, які характеризують позитивні і негативні моральні цінності. У широкому змісті цей термін відноситься до всього, що одержує в людей позитивну оцінку, або сприймається ними як щастя, сяйво, радість і світло. У багатьох релігіях вважають, що добро і зло протистоять один одному і ведуть споконвічну боротьбу за право панувати у світі. Ще виразніше про зло як рушійну силу історичного прогресу висловлювався Ф. Енгельс. Щоб піднести людину на більш високий ступінь духовного розвитку, мораль, хоч як дивно це звучить, повинна «здолати» саму себе, «забути» про власне існування.