види вправ для інтонаційного слуху та інтонаційних навичок

Вправи на розвиток інтонаційного забарвлення мовлення • - промовляння одного і того ж слова (речення) з різними інтонаційними відтінками: захоплено, чемно,стримано, з повагою, холодно, коректно, улесливо,лагідно, сердито, здивовано…; • - промовляння одного і того ж слова (речення) з різною силою, темпом та тембром голосу; • - конструювання різних типів речень з дотриманням відповідної інтонації.. Стаття на урок Педагогіка скачати.

Інтонаційні навички— це мовленнєві навички: мовлення є ситуативним за своєю природи й наша інтонація завжди залежить від мовленнєвої ситуації: з ким ми розмовляємо, де ми знаходимось, який комунікативний намір ми хочемо здійснити за допомогою інтонації. Насамперед це стосується таких компонентів інтонації як логічний наголос і мелодія. Вправи на рецепцію інтонаційних моделей. Вправи цієї групи призначені для розвитку інтонаційного слуху і мають такі ж види, як і вправи для розвитку фонематичного слуху: - вправи на впізнавання ІнМ, - на диференціацію ІнМ. - ідентифікацію.

Рецепція ІнМ (вправи на розвиток інтонаційного слуху): • упізнавання • диференціація • ідентифікація Репродукція ІнМ (вправи для навчання інтонування): • імітація • підстановка • трансформація • самостійне вживання. Зміст лекційного матеріалу: Основою будь-якої мови є звук. Багато років мова існувала лише у звуковій формі. Письмовий код виник набагато пізніше як відображення звукової мови. Усі види МД базуються на звуках. Роль звукових компонентів дуже важлива і в писемному мовленні. Моторна теорія мовлення підкреслює роль кінестезій у писемному мовлені: ми проговорюємо про себе те, що пишемо .

Метою навчання інтонації є формування: 1) рецептивних ритміко-інтонаційних навичок, або "інтонаційного слуху" в аудіюванні та 2) продуктивних ритміко-інтонаційних навичок (в говорінні та при читанні вголос). Важливо зазначити, що процес навчання інтонації повинен передбачати нероздільне формування обох груп навичок. Вправи цієї групи призначені для розвитку інтонаційного слуху учнів і мають такі ж види, як і вправи для розвитку фонематичного слуху: вправи на упізнавання ІнМ, на диференціацію ІнМ та ідентифікацію.

Удосконалення інтонаційних умінь учнів. Значення роботи над інтонацією в початковій школі важко переоцінити. Основні типи інтонаційних вправ - слухові, проізносітельние, слухопроизносительное - виділені умовно з урахуванням переважання тієї чи іншої діяльності. Слухові інтонаційні вправи носять переважно аналітичний характер, спрямовані на розвиток мовного слуху, слуховий культури. Види комунікативних інтонаційних вправ: 1) гра - драматизація казок на основі сприйнятого на слух тексту; 2) навчальна уявна мовна ситуація, в основі якої лежить словесний опис; 3) рольова гра па основі використання ситуативного малюнка букваря, сприйнятого тексту. Наведемо опис такої роботи. Фрагмент уроку.

Вправи на рецепцію інтонаційних моделей. Вправи цієї групи призначені для розвитку інтонаційного слуху і мають такі ж види, як і вправи для розвитку фонематичного слуху: - вправи на впізнавання ІнМ, - на диференціацію ІнМ. - ідентифікацію. Проте, на відміну від вправ для розвитку фонематичного слуху, вони мають умовно-комунікативний характер, що слід відобразити у завданні до вправи. Наведемо приклади завдань до вправ на рецепцію ІнМ. Вправи на впізнавання.

— вправи для формування фонетичних навичок аудіювання (фонематичного та інтонаційного слуху); — вправи для формування лексичних навичок аудіювання; — вправи для формування граматичних навичок аудіювання. До другої підсистеми входять 2 групи вправ: — вправи, що готують учнів до аудіювання текстів; – вправи в аудіюванні текстів. І підсистема вправ. Мета вправ І підсистеми - сформувати в учнів слухові, лексичні та граматичні навички аудіювання. Формування слухових навичок передбачає розвиток в учнів фонематичного та інтонаційного слуху. Некомунікативні вправи включають такі види вправ: на сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, лексичної одиниці, граматичної структури

Досконале мовлення має бути інтонаційно виразним. Інтонація не належить до тих мовних засобів, які діють у реченні самостійно, тому вона виконує допоміжну функцію. І все ж доречна, вдало вибрана інтонація багато в чому забезпечує ясність, точність, естетичну довершеність мовлення. У висловлюванні інтонація відіграє надзвичайно важливу роль перш за все тому, що завдяки їй диференціюються речення…

Ключові слова: комунікативні уміння і навички, виразність мовлення, позамовні засоби, інтонація, темп, паузи, мелодика, наголос. Потреба забезпечити нові вимоги суспільства до мовленнєвої підготовки молодших школярів, перебудовні процеси у навчанні рідної мови в початковій школі зумовлюють необхідність подальшої розробки та вдосконалення методів і прийомів формування комунікативних умінь і навичок учнів початкової школи. Для кожного функціонального стилю характерне певне інтонаційне оформлення (Колик О. 1998). Виразне читання є доступним видом мистецтва навіть на такому етапі сприймання художнього тексту, коли освоюються окремі фрази чи невеликі уривки.

Рис. 1. Підсистема вправ для формування фонетичної компетенції. Розглянемо групу вправ для формування ФК в аудіюванні (Г 1). Метою вправ цієї групи є формування фонетичних навичок аудіювання – інтонаційного та фонематичного слуху. Це обумовлює поділ групи на дві підгрупи: 1.1. для формування рецептивних інто наційних та 1.2. для формування рецептивних арти куляційних навичок. Мета визначає види вправ, які входять до складу цієї групи: впізнавання.

Ритміко-інтонаційні навички — це "навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і, відповідно, розуміння мовлення інших людей. Ці навички передбачають формування інтонаційного слуху та інтонування. Інтонаційний слух – це розуміння мовлення інших людей. Інтонування– це інтонаційно правильне оформлення мовлення. Усі навички вимови (так само, як граматичні та лексичні) мають характеризуватися якостями автоматизованості, гнучкості і стійкості та формуватися поетапно. Схема 6.1. Зміст навчання фонетики. Зміст навчання фонетикиохоплює: 1. Фонетичний матеріал (звуки , словосполу.

Група вправ для формування вимовних (артикуляційних та інтонаційних) навичок говоріння за змістом поглиналася вправами для формування слухових навичок аудіювання (фонематичного та інтонаційного слуху), а також вправами для формування лексичних та граматичних навичок аудіювання, а тому їх питома вага окремо для формування навичок говоріння не вираховувалася. Група вправ для формування лексичних навичок говоріння складає 50% від усіх вправ першої підсистеми для даного виду мовленнєвої діяльності. Всередині першої підсистеми вправ для навчання даного виду мовленнєвої діяльності домінує група вправ для формування граматичних навичок говоріння (67%).

Крім того, мета інтонаційних вправ – зміцнити активним виконанням отримані на уроці теоретичні відомості. Фізичні відчуття при роботі голосового апарату і багаторазове вслухання в свій спів сприяють запам’ятовуванню. Таким. Існують різні види вокально-інтонаційної діяльності: вправи для розвитку музичного сприйняття, виконання пісень, пісенна творчість та ін. Ця форма роботи як ніяка інша здатна активізувати слух та контроль якості інтонації. У свою чергу, розвиток вокально-інтонаційних навичок сприяє слуховому розвитку учнів, що призводить до поступового формування юних музикантів та створення бази для наступного розвитку їх музичних творчих здібностей.